Історія села

Історія  с. Ганнопіль

       Часто на Україну набігали Кримські  татари, які угонили  людей до себе в рабство. Село палили, а жителів зв»язували і пішком гнали в полон до Криму.

       Татарський  шлях на Брацлавщину вів повз село Паланку. Татари напали на  с. Паланку, спалили його, а людей погнали в неволю. Чудом  врятувалась жінка по імені Ганна з двома синами, які заховались в очеретах річки. Богом проклявши те місце, де жила і спіткало її велике горе, вона  переселилась на нове місце і поселилась там.   Поселення розширялось. Оскільки Ганна   дала початок цього поселення – вона і явилась засновником нашого села. І переселенці, які пізніше сюди переселились, дали назву селу «Ганнопіль», що означає: «Ганна» - ім»я жінки, «поль» - старогрецьке слово, що означає місто, город.  Таким чином – Ганнопіль – місто Ганни.

       Очевидно  в нашому селі жили поселення  греків-колоністів. Одна з вулиць нашого села і досі  носить назву «Грецька».

       Можна припустити, що село  виникло десь на початку 16-го століття. Про давність  його   свідчать липи, віковічні  дикі груші.

       Село Ганнопіль належало графу Потоцькому, який жив в м. Тульчині. В знак приїзду  польського короля Августа Станіславовича  Понятовського – 1763 рік -  граф Потоцький надав вільність селянам, які проживали від Тульчина на відстані однієї милі. Ганнопільчани  поряд з іншими селами  отримали волю і по невеликій ділянці землі.

       Революція 1917 р. принесла людям волю.

       До 1920 року село відносилось до Брацлавського повіту Кам»янець-Подільської губернії. З 1920 по 1923 рік -  до Тульчинського повіту, а з 1923 по 1930 рік -  до Тульчинського району того ж Брацлавського повіту.  З 1930 року і по даний час до Тульчинського району Вінницької  області.

       В 1924 році в селі створено ТСОЗ, який в  1928 році  був реорганізований і створено колгосп  «8 Березня», який очолив молодий комуніст – Біленький Михайло Панфилович.  Він очолював колгосп на протязі 1928-1963 роках.

       В 1929-1930 роках  розпочалась масова колективізація, яка повністю закінчилась  в 1933 році. Під час колективізації до заможних господарств були примінені репресії. Почалось розкуркулення, а сім»ї виселяли до Сибіру.

       В 1937-1940 роках почались масові репресії в селі. Всього репресовано було 12 чоловік.

       Перша комсомольська організація була створена у  1924 році.    Її секретарем було обрано Олянича Тодосія.

       Мирний ритм села порушила війна 1941 року. Почалась масова мобілізація на фронт. З липня 1941 року  до 14 березня 1944 року село було окуповано німецько-фашистськими загарбниками. В боротьбі з окупантами  брали  участь 376 жителів нашого села, 178 з них не повернулось.  За мужність і відвагу в боротьбі з фашистами  143 жителі села  нагороджені бойовими орденами і медалями.

      До Великої Вітчизняної війни  в селі не було партійної організації. Вона утворилась в 1945 році, коли з фронтів повернулись комуністи. Першим секретарем партійної організації  був  Біленький Тимофій Григорович. Після чого було створено і  територіальну  парторганізацію. Секретарем колгоспної парторганізації був обраний Чорний Дем»ян Євменович, а територіальної – Мируха Василь Семенович. З 1947 по 1954 рік секретарем парторганізації був обраний Бойко Петро Савович.

      Також після війни відновила свою роботу і комсомольська організація, яку очолила Редько Афія Якимівна.

       З кожним роком колгосп зростав і міцнів.  Зернових культур отримували по 22-28 ц/га, а цукрових буряків по 400 ц/га і більше.

       В 1958 році за вирощення зернових по 28 ц/га та по 306 ц/га цукрового буряка господарство стало учасником Всесоюзної виставки досягнень народного господарства і  було нагороджено Дипломом 2-го ступеня та вантажною автомашиною, а голова колгоспу Біленький Михайло Панфилович  нагороджений  Орденом Леніна.

      Станом на  01.01.1966 в колгоспі нараховувалось 28 тракторів, 8 різних комбайнів, 10 автомашин.

       За вирощення високих врожаїв цукрового буряка на протязі 11 років ланкова Комасюк Ніна Оникіївна була удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці. Нагороджена Орденом Леніна та Золотою медаллю «Серп і Молот».

       В 1963 році  головою  колгоспу було обрано Гикавого Михайла Устимовича.

       З 1968 по 1976 роки  очолював правління колгоспу Джог  Андрій Артемович. Колгосп вийшов в передові не тільки в районі, а й за його межами.

       За період з  1968 по 1976 роки колгосп збудував  Будинок культури, дитячий садок, тракторний стан, а також багато інших будівель, побудували дорогу з  твердим покриттям.

       Станом на  01.01.1991 рік в селі нараховується 577 дворів,  де проживає 1575 чоловік,  з них в колгоспі працює 386 чоловік,  на  території  села проживає  533  пенсіонери.

       В селі  функціонує  середня школа, в якій навчається 186 учнів. Дитячий садочок відвідує 55-60 дітей. На території села  працює фельдшерсько-акушерський пункт, діє в селі  будинок побуту, продовольчий та промисловий магазини,  Будинок культури,  на хорошому рівні  художня самодіяльність.

       За період  з 1987 по 1991 рік побудовано два житлових будинки, де проживають молоді сім»ї,  два тваринницьких  приміщення, ангар для зберігання техніки.  В стадії завершення  зерносклад, кормоцех, впорядковується зернотік.

        В 1991 році побудовано  центральну  асфальтовану дорогу. Планується   будівництво адмін.приміщення, торгового центру, цегельного заводу. Силами людей села розпочато будівництво церкви в селі.

1994 рік –   відкриття Свято- Чудо Михайлівського храму за

                       підтримки  громади Села та місцевого с/г підприємства

                       КСП «8 Березня»       (голова -  Чорний Михайло 

                       Дем»янович).

1998рік –     Активна робота органів місцевого самоврядування

                      (сільський голова  -  Плаксій  Валентина  Василівна).

1999 рік   -   відкрито  Католицький храм.

2000 рік -    Об»єкти соціальної сфери взято на баланс  сільської ради. 

                     Відновлено роботу дитячого садка.

2000-2003 роки   -     газифікація села.

                     Все село і  об»єкти соціальної сфери повністю газифіковані

                     за  підтримки  сільської ради.

2003 рік  -   проведено роботи по відновленню Святої  кринички по

                     вулиці Жовтневій.

                     Проводиться розпис Православного Свято-Чудо

                     Михайлівського Храму за підтримки сільської ради 

                     (сільський голова – Плаксій Валентина Василівна) та 

                     Подільської районної в місті Києві Державної 

                     адміністрації (голова- Романюк Григорій Миколайович).

2004 рік -    проходить реорганізація ТОВ «8 Березня» і створюється

                     нове с/г підприємство «Зернопродукт» на орендованих

                     землях пайовиків (генеральний директор – Кучер Микола 

                     Іванович).